Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

Про нашу війну і стан наших військ на південно-східній ділянці фронту

Зображення користувача Святослав Стеценко.

Поступінформ № 559 (21.08.2014 – 27.08.2014)

Триває війна України проти Росії, в якій Росія є безумовним агресором. Війна з різною напруженістю триватиме невизначений час. Кожен громадянин має чітко розуміти, що це його війна, і жити за правилами війни.

Україна може перемогти і зберегтися як країна лише за умови повної мобілізації усіх громадян, усіх ресурсів країни. Сьогодні у такому стані живе меншість патріотично налаштованих громадян. Саме цей прошарок патріотів взяв на себе весь тягар війни. Вони ведуть бойові дії у складі з’єднань і частин Збройних Сил України, інших державних збройних формувань, у складі добровольчих формувань, вони організують матеріально-технічну допомогу нашому війську. Водночас, більшість громадян живуть так, нібито їх це безпосередньо не стосується.

Збройні Сили України роблять все, що можуть, з максимальним напруженням усіх сил. Сил мало – це наслідок безглуздої політики усіх без винятку керманичів з 1991 року, які цілеспрямовано руйнували обороноздатність країни. Повністю зруйнована система підготовки військовонавченого резерву.

Саме військові роблять основну бойову роботу. Честь і слава військам Національної Гвардії України, добровольчим батальйонам, але основний тягар на регулярних військах.

Є помилки, діє ворожа агентура, але попри це військо зміцнюється і швидко вчиться. Слід дуже обережно ставитися до критики дій наших військ, військового командування. Публічна критика часто може мати погані наслідки через втрату довіри населення до військ, через зниження моральної стійкості військ.

Це ж стосується «смакування» в інформаційному просторі втрат військ в особовому складі, озброєнні і військової техніці. Оприлюднення реальних втрат найбільше сприяє саме нашим ворогам. Така інформація має бути секретною і надійно захищеною. Так само безглуздям є вимоги інформувати про виявлених ворожих агентів в органах військового управління.

Значні втрати наших військ на південно-східному кордоні в районі Маринівка-Довжанський-Червонопартизанськ є болючими, але залишити без прикриття кордон було неможливо. Відкритий кордон унеможливив би успішні дії наших військ на інших ділянках фронту. Безумовно, за наявності достатніх ресурсів не лише бойової, але й інженерної техніки, оборону на кордоні можна побудувати більш ефективно, але техніки замало, частина з неї розукомплектована та непрацездатна. Ми понесли суттєві втрати, але за умов, що склалися, уникнути їх було важко. Це той випадок, коли тримати кордон потрібно було за будь-яку ціну.

Стосовно забезпечення військ. На складах Збройних Сил України зберігається значна кількість приладів та обладнання, яких потребують війська, зокрема приладів нічного бачення, нічних прицілів, коліматорних прицілів, тепловізорів, станцій радіолокаційної розвідки. Прилади зі складів, а також ті, що купуються, не постачаються у фронтові підрозділи через те, що вони не передбачені чинними штатними розписами цих частин і підрозділів. Але ж зараз ми ведемо іншу війну ніж та, до яких Збройні Сили були призначені і мали готуватися. Тому конче потрібно зламати інертність у прийнятті рішень в Міністерстві оборони і Генеральному штабі, Міністру оборони або Начальнику Генерального штабу негайно прийняти рішення про можливість надання потрібних приладів і обладнання за заявками командирів частин (підрозділів) з урахування специфіки їхніх дій та завдань, що виконуються.

Що необхідно зробити для перемоги?

Кожному громадянину усвідомити, що захист країни є особистим завданням кожного. Не покладайте всі сподівання на державу, вона сьогодні неефективна. Робіть все, що у ваших силах, для оборони країни. Хто може – йдіть у військкомати, хто не може – проходьте військовий вишкіл, він знадобиться кожному, підтримуйте війська матеріально.

Політичному керівництву країни негайно розпочати докорінні реформи. Чому у березні десятки тисяч людей йшли у військкомати, а зараз такого вже нема? Тому, що тоді люди вірили, що країна і держава будуть іншими, і були готові захищати свою мрію. Зараз багато хто розчарований діями можновладців, відсутністю потрібних реформ, тому не має бажання воювати за таку державу.

Президенту швидко створювати державну систему підготовки громадян до захисту країни за козацьким (сучасні аналоги Швейцарія, Ізраїль) зразком, інакше ми кидатимемо в горнило війни непідготовлених людей. Кожен законослухняний і придатний за станом здоров’я громадянин має пройти первинний військовий вишкіл і мати при собі штатну стрілецьку зброю, бути готовим діяти в складі згуртованого підрозділу, що формується за місцем проживання, як у військовий, так і в партизанський спосіб. Це слід було розпочати одразу із початком захоплення ворогом нашого Криму, тоді сьогодні ми вже мали би достатній військовонавчений резерв. Протягом півроку цим займаються переважно громадянські ініціативи, їхні можливості недостатні.

Верховні Раді негайно прийняти закони, потрібні для швидкого розгортання системи масового військового вишколу, озброєння громадян, які пройшли військовий вишкіл, формування боєздатного козацького ополчення - «ландсверу». До організації такого вишколу долучити військо-патріотичні об’єднання, зброярські і стрілецькі організації, які вже мають значний досвід такої роботи і активно допомагають в проведенні вишколу військовим частинам.

Також у цих матеріалах: