Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ПИТАННЯ В ДЕМОКРАТІЇ?

Зображення користувача muravko.

Ми звикли чути «демократія», з уявою, що це щось неймовірно позитивне і майже міфічне, бо якщо у пересічного громадянина запитати, що він розуміє під цим словом, мабуть далеко не всі зможуть відповісти.

Як на мене, в нашій країні можна демократію характеризувати як «нацарював 100 рублів… і втік». Немає системи відповідальності народних обранців, а цей фактор і дає їм можливість порушувати всі правила, закони, та будь-що, бо покарання не буде, адже у нас демократія, – є можливість не нести відповідальність за свої вчинки.

Так, я згідна, в інших демократичних країнах теж тікають президенти, але Україна в цьому напрямку, мабуть, всіх обійшла. Усі ми свідки масової міграції в країни ближнього та дальнього зарубіжжя суддів, прем’єрів, депутатів та інших «романтиків з великої дороги», вочевидь, яким дають можливість це зробити, адже працює корумпована система. І подолати її можна лише, якщо впровадити нову модель — Громадянську республіку, де кожен громадянин не просто має право, а й зобов’язаний брати участь в управлінні своєю громадою, державою.

Сучасна демократична форма правління практично унеможливлює право громадян на керування своєю рідною землею: з одного боку, начебто, й право обиратися є, а з іншого — це практично неможливо для більшості громадян.

Чи потрібна така демократія? Ні.

Змінити нав’язану систему сьогодні складно. Це не буде дуже легко і завтра, але у нас, в Україні, є історичні приклади. Мабуть, мало хто пам’ятає з історії Турбаївське повстання, коли була створена перша Республіка. Козаки не хотіли ставати кріпаками, за що Катерина ІІ вислала їх в безводний степ, Олешківські піски… помирати. Воду помираючим дозволяли брати тільки з Дніпра, відстань до якого складала майже 60 км, але всі були дуже дружні.

Козаки потайки викопали криницю, і ніхто з тих, хто їх контролював, не міг дізнатися, як вони добувають воду. Вони вижили, і я, як прямий нащадок тих козаків, вважаю, що варто закінчити діло своїх пращурів.

Коли люди перестають бути пасивними, починається час змін. Громадяни починають більше думати, аналізувати, спілкуватися. І цей симбіоз починає діяти, бо систему можна зрушити, тільки бажанням народу!

Наталія Муравко, член ГО «Поступ»

Також у цих матеріалах: