Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ПРО ВИБОРИ!

Зображення користувача Дмитро Стефановский.

Отже, все по порядку :
- Я ніколи раніше не працював у складі виборчих комісій, штабів, не був спостерігачем, тощо.
Нічого, крім, власне, реалізації загального виборчого права, і те не завжди.

Перед першими (травневими 2014 р.) виборами після Майдану мені несподівано подзвонили з округу (Дарницький р-н м. Києва) і запропонували очолити одну з дільничних виборчих комісій. Як виявилось, пропонували багатьом самооборонівцям (у нашому районі – Громадянська варта, зібралась під час Майдану). Спочатку я відмовився (немає досвіду), а потім прийшов і погодився. За принципом : «Хто, якщо не ми?»
Взагалі-то керувати малими колективами (де всі знають одне одного) у мене завжди виходило, а саме таке завдання у Голови дільничної комісії. Похвалюсь, що упорались ми на «відмінно»: провели голосування без порушень (дрібні зауваження), порахували точно, здали протоколи одразу.
Сама робота комісій, організація процесу виборів викликала чимале здивування: на мій погляд воно все дуже громіздко, витратно та несучасно. Але то - справа технічна.

Більш суттєві спостереження торкаються виборчого процесу в цілому: надання права голосу, реалізації його, передвиборної агітації, і, як наслідок, результатів.
– дуже складно потрапити в списки виборців іногороднім, які голосують не за місцем реєстрації (прописки). Фактично, більшість не голосували.
– дуже багато виборців не ознайомилися перед днем голосування з кандидатами. Їм просто було лінь/байдуже. Я так і не зрозумів, для чого вони взагалі приходили на дільниці, чекали в чергах?
– голосували за тих, кого бачили/чули по ТВ, зовнішній рекламі. Кандидати без потужного мат. ресурсу взагалі не мали шансів.
– найбільш ефективними виявились кампанії, інтенсивні за останні 5-7 днів перед виборами. Що там казали, обіцяли раніше, ніхто не згадував.
Представник штабу Ляшка: «кампанію робили за 5 днів, їли і спали в офісі»
Результат - 2 місце на президентських – «накал страстєй» в самий день голосування відчувався постійно: навідувалися кандидати або їх представники, заходила купа спостерігачів, в т.ч. іноземних, журналістів. Були й групи фіктивних «журналістів», довелося задіяти міліцію, щоб не зірвали вибори на дільниці.

Все нагадувало величезне шоу, де виборці, члени комісій, спостерігачі та мєнти виконують відведені статистам ролі. Головна мета – не порушити священної процедури. Якесь відчуття втрати здорового глузду...
Постійно ловив себе на думці: «Для чого це все? Ніколи не гратиму більше в цю гру».

Очевидно, ВСЯ передвиборча агітація розрахована на рівень розуміння значно нижче середнього. Як же обирають розумні і освічені?? Вважаю, їх гіпнотизує стадне відчуття: «так, нормальний кандидат був, але він все одно не пройшов би».

Відчуття фатальної незмінності: «так, цей тип - виродок, але що вдієш? Ми повинні когось обрати».
Інфантильна більшість: «хто це? (про маловідомих кандидатів) я їх не знаю. За кого тут голосувати??»

Щодо результатів, все напрочуд прогнозовано: все отримують ті, хто не пошкодував ресурсів та зумів домовитися з потенційним конкурентом + обов`язково - грамотний соціологічний аналіз «елехторату» та відповідна стратегія виборчої кампанії.
Тверда «п`ятірка» режисерам та сценаристам цього перфомансу :-)
Дмитро Стефановський, член ГО «Поступ

Також у цих матеріалах: