Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ДЕМОКРАТІЯ - ЦЕ МІФ!!!

Зображення користувача Мотузка Ігор.

Як часто ми чуємо, що в Україні не справжня демократія, не така як треба. Пропоную розібратися разом.
Усі розуміють демократію як систему, котра включає такі елементи:
- виборність органів влади,
- поділ державної влади на три гілки: законодавчу, виконавчу та судову,
- наявність політичних прав і свобод,
- підпорядкування меншості більшості,
- захист прав меншості.

Проте, як відомо, практика є критерієм істини. Тож поглянемо на Українські ознаки (елементи) Української демократії, як-то кажуть, по факту.
Хто вибрав владу, якій за результатами соціологічного дослідження, проведеного Інститутом Горшеніна, народ не довіряє, і, зокрема, Верховній Раді довіряють 8,5%, не довіряють 87,6%, не визначилися з відповіддю 3,9%. І це станом на початок 2016 року.
Весь процес «виборності» можливо описати в термінах договору купівлі –продажу: ми вам гроші (гречку/концерти/обіцянки, тощо), ви нам голоси. День виборів (реєстрація угоди). Оборудка закрита. І після цього ніхто нікому нічого не винен.

Яскравий приклад: інформація на сайті ВРУ щодо голосування «народних» ***ранців (чи «об» чи «зас» - це вже кому як подобається). Отже, станом на 05 жовтня 2016 року понад 160 цих самих «демократичних» ***ранців прогуляли або проігнорували 50% голосувань. Фактично саботували роботу Верховної Ради. Так на який *** (ляд – адаптована версія) вони потрібні.

І покажіть мені людину, яка скаже, що такий ***ранець його влаштовує. Але ж вони свою виборну посаду оплатили?.... тож претензії не приймаються….
Отже, питання виборності знімається, як казала наша політична еліта, «як дурне».
Щодо поділу влад, то питання носить характер загальновідомого та такого, що навіть не потребує окремого доведення в суді. За всю історію незалежності України весь поділ починався та закінчувався на вулиці Банковій. Крапка!
От що беззаперечно є, так це права та свободи. Та ще стільки є, що навіть можемо постачати на експорт. А от обов’язки необхідно імпортувати… оскільки національний виробник (народ/піпл/громада/тощо) цього не виробляє.

Що стосується підпорядкування меншості більшості (тобто вирішує більшість), то і тут не зовсім склалося.

От яскравий приклад прямого народовладдя та «врахування думки народу» - нажаль тільки в лапках. Отже 16 квітня 2000 року в Україні відбувся референдум, інформація про який і досі присутня на сайті ЦВК (http://www.cvk.gov.ua/pls/r001/webproc0r).

Так от на референдумі, явка на якому склала 81,15 %(!) від 36 629 926 виборців, було проголошено всього чотири питання:
1. Надання Президенту права розпустити парламент, якщо протягом трьох місяців не створено постійно діючу парламентську більшість (тоді Президент не мав такого права, а наразі Президент може це зробити через 1 місяць – така еволюція демократизму), за це було 25 177 984 виборців (84,69 % від кількості громадян, які голосували).
2. Скасування депутатської недоторканності, за це було 26 461 382 виборців. (89 % від кількості громадян, які голосували).
3. Зменшення кількості депутатів з 450 до 300, за це було 26 730 432 виборців. (89,91% від кількості громадян, які голосували).
4. Формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації (децентралізація, про яку зараз говорять, як про якесь ноу-хау), за це було 24 284 220 виборців. (81,68 % від кількості громадян, які голосували).

Понад 20 МІЛЬОНІВ (!!!) Українців висловили свою думку.
А це до речі більше, ніж ВСЬОГО прийшли на вибори до ВР у 2014 році (15 963 543- 44% від загальної кількості виборців) та більше, ніж ВСЬОГО прийшли на вибори до президента у 2014 році (18 019 504 – 49,9% від загальної кількості виборців)).
І шо?
А нічого!

Звідси питання. Якщо в українських реаліях демократії не враховується думка більшості (РЕАЛЬНОЇ більшості), то хтось згадує про меншість???
Правильно, до моменту укладання «виборчої оборудки» (див. вище) ніхто.
Ось це і є «Українська демократія». Так вона працює останні 25 років.
То може й справді нам потрібна друга, справжня демократія?

НІ!!! Адже демократія скрізь однакова. Громадяни ніде, ніколи і ніяк не впливають на управління державою, а ні в США, а ні в Європі. Скрізь править невелика кількість олігархів, а для людей роблять яскраве шоу, що дає оманливе відчуття значущості та впливу. І лише від розумності цих олігархів залежить добробут їх громадян.
Так чи потрібна нам демократія? Мертва по факту (та що не функціонує за своїм призначенням) форма правління. Відповідь очевидна.
МИ ПРОТИ ДЕМОКРАТІЇ!
МИ ЗА ГРОМАДЯНСЬКУ РЕСПУБЛІКУ!
МИ ЗА ДЕРЖАВУ ДЛЯ ГРОМАДЯН!
Ігор Мотузка,
член ГО «Поступ»