Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

РЕФОРМА СУДОВОЇ СИСТЕМИ

Зображення користувача Антон Ганага.

Правосуддя за своєю природою – це міра виміру справедливості.
На мою думку, на ефективність судової системи впливають чотири фактори: 1) дохід на душу населення; 2) правові традиції в державі; 3) соціальна довіра; 4) комуністичне минуле.
Так, наприклад, судова система в країнах «старого світу»: Німеччині, Австрії, Голандії - набагато ефективніша, ніж в постсоціалістичних країнах (Україні, Білорусії, Молдові).
Найбільш оптимальною моделлю судової системи для України за побудови громадянської республіки є шлях «мінімізації та спрощення» кількості судів загалом та суддів зокрема.

Для ефективного здійснення правосуддя суди повинні бути:
1) Відкритими – тобто жоден суддя не має права приховувати інформацію про себе, фактів з біографії, родинних зв’язків, фінансових зобов’язаннь тощо. При всьому цьому, не повинна розголошуватись інформація, яка може загрожувати безпеці судді.

2) Публічними – тобто судді повинні декларувати свій фінансовий стан та фінансовий стан своєї родини. Доступ до даної інформації повинен бути безкоштовним та загальнодоступним.

3) Відповідальними – тобто суддя повинен нести відповідальність за своє завідомо не правосудне рішення. Відповідальність на відміну від системи, яка існує на сьогодні, повинна бути не лише дисциплінарною та кримінальною, а й фінансовою.

4) Обов’язковою умовою для справедливого здійснення правосуддя є право суддів на імунітет, за наявності якого суддю неможливо притягнути до відповідальності без рішення спеціального органу (наприклад «Суду дисципліни»).

Окремо хочу наголосити на тому, що імунітет повинен переставати діяти (окрім кримінальної відповідальності) не з моменту набрання законної сили рішенням «Суду дисципліни», а з моменту надходження на суддю скарги. Після надходження скарги, суддя повинен бути відсторонений від здійснення правосуддя на час проведення розслідування, на строк відсторонення фінансова винагорода судді повинна зменшуватись, але винагорода повинна відшкодовуватись, якщо звинувачення висунуті проти судді не знайдуть свого підтвердження.

5) Щодо комплектування штатів судів, то, як приклад, я бачу наступний варіант.
Суддею суду першої інстанції («загальний суд») повинна бути людина, якій громада, яка проживає на певній території, делегує свої повноваження на здійснення правосуддя.
Суддя суду апеляційної інстанції повинен займати свою посаду на підставі делегування своїх повноважень громади, яка проживає на території області.
Судді суду касаційної інстанції («Верховний СУД України») –100 % суддів обираються на підставі делегування своїх повноважень від громадян країни.
Склад «Суду дисципліни» (суд який здійснює нагляд та контроль за діяльністю суддів країни ) – повинен бути сформований шляхом делегування повноважень суддям громадянами на 100%.

Що стосується самої організаційної структури судів, то вважаю за доцільне ввести в штат всіх судів посаду директора суду , який би займався, виключно, «господарськими питаннями» діяльності суду, в той же час Голова суду повинен виконувати лише функції здійснення правосуддя та поточного управління діяльності суду.

Також необхідно ввести в судах першої інстанції систему «електронного суду» або «онлайн суду». Даний суд здійснював би свої повноваження за допомогою інтернету та розглядав би окремі категорії не складних справ, які зазвичай не потребують поглибленого вивчення та довгого розгляду (як приклад, це справи про розлучення, порушення правил дорожнього руху тощо.), введення такого суду значно спростить процедуру розгляду та спростить доступ до правосуддя пересічної людини.
Правовою основою діяльності всієї судової системи України повинна бути КОДИФІКОВАНА і лише КОДИФІКОВАНА система законодавства, тобто при здійсненні правосуддя судді повинні керуватись лише законами та підзаконними актами, що стосується прецедентів (на даний час це рішення Верховного Суду України, постанови пленумів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України та інше) то судді можуть використовувати дані прецеденти лише після включення їх в загальну систему законодавства України. Під «включенням» прецедентів в систему законодавства, я маю на увазі внесення змін органом законодавчої влади до законів України на підставі «резонансних», не типових судових рішень (прецедентів).

Але більш дієвим та зрозумілим для загалу є створення «Прецедентного кодексу», який би складався чи містив основні правові позиції та регламентацію, що виникла на підставі судових прецедентів. Даний кодекс з часом став би одним із фундаментальних правових актів, яким би керувались судді при здійсненні правосуддя.
Антон Ганага,
член ГО "Поступ"