Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ТРИ СОЦІАЛЬНІ КЛАСИ, ЩО ЗНИЩУЮТЬ УКРАЇНСЬКУ НАЦІЮ

Зображення користувача marchenko.

Загально відомим є розподіл суспільства на три соціальні класи: вищий, середній та нижчий. Французькі історики XVII-XVIII століть Ф. Гізо та О. Тьєррі, показували протилежність класів і неминучість їх зіткнення.

Але, якщо не рахувати громадян, яким гроші потрібні для елементарного виживання, та невеличкий процент людей, що мають інші найголовніші життєві цінності, на теренах України давно спостерігається монетизація усіх сфер життя. Корупція в державі настільки розповсюджена, тому що культ грошей продовжує перемагати патріотизм, гуманність, культуру, моральність, здоровий глузд тощо.

Наприклад, переважна чисельність лікарів, всі з яких давали клятву Гіппократа та у своїй роботі мають керуватися Етичним кодексом лікаря, не будуть рятувати життя середньостатистичного громадянина України, що все життя платив податки та був добропорядною людиною, якщо у останнього немає грошей на медичні витрати. Іншими словами: «Нікого не турбує, що ти помираєш або переживаєш жахливий біль – ти один на один зі страшними проблемами». І так фактично усюди – серед людей почуваєш себе як у пустелі, навіть гірше. Не знаю, як вам, а мені страшно.

Не йдеться мова про те, що гроші неважливі, або той, хто їх заробляє та платить податки, робить щось неправильне. Навпаки, фінансово-матеріальне забезпечення рятує багато життів, зокрема, у формі бюджету міської лікарні, надання усього необхідного обладнання та зброї воїнам АТО, забезпечення якісного покриття автомобільних шляхів, щоб мінімізувати кількість ДТП. Саме тому корупція настільки жахлива – вона масово вбиває, хоча це і не помітно. Але канонізація грошей, як інструменту вирішення усіх проблем, є викривленням реальності, та безкарно культивується ЗМІ, державним апаратом і публічними особами.

У той же час, найголовнішим ресурсом нації є адекватні, працьовиті, комунікабельні, енергійні та позитивно налаштовані люди – вони джерело праці, ідей, що змінюють світ, джерело посилення армії, різнобічного розвитку, сплати податків, демографічного росту чисельності працюючих, заробітку грошей тощо. Та хіба ми бачимо багато загальнонаціональних і широко відомих рейтингів вчених, митців, викладачів, медичних працівників, духовенства різних релігійних течій?

Українцям фактично невідомі або маловідомі імена героїв АТО, авторів наукових проривів і культурних зсувів, бо ці імена та досягнення не пропагують ЗМІ і держава. Всі знають, хто такий пан Ахметов, але мало хто знає прізвища науковців України у сфері медицини, винаходи яких рятують людей у всьому світі. Всі знають бренд «Mercedes-Maybach», але мало хто знає про недоліки демократії як системи менеджменту, через що світова цивілізація щорічно втрачає мільйони життів та мільярди бюджетних коштів.

Величезне число людей знає останні новини з приватного життя голлівудського актора Бреда Пітта (без образ, чудовий актор), але мало хто цікавиться новинами у сфері лікування смертельних хвороб або гуманного ставлення до безпритульних тварин. Але ж зачекайте, хіба справжні гуманність та співчуття можуть бути вибірковими?
Проблема у тому, що гроші за своєю сутністю не мають національної ознаки, одна грошова одиниця може бути конвертована у іншу, гроші можна заробляти різними способами і будь-де, отже гроші не є фактором єднання нації.

Вони є лише гарним інструментом, який часто використовують не за призначенням. Навіть навпаки, абсолютизація культу грошей роз’єднує націю, адже всім з часом починає маритися, що в умовах всеохоплюючого ринку один одному хоч в чомусь, але конкурент. І це не дивлячись на те, що лауреат Нобелівської премії Джон Форбс Неш та його колеги досить давно довели – за умов узгодженої співпраці заради спільного блага і справедливого перерозподілу ресурсів у програші не залишиться ніхто.

Кажучи простіше, часто набагато вигідніше співпрацювати та об’єднуватися, щоб поділити виграш з однодумцями, все ж таки виграти, аніж програвати, втрачати перспективні можливості і витрачати колосальні ресурси на міжусобну боротьбу.

У свою чергу ЗМІ демонструють лише те, за що платять рекламодавці, отже заради масовості аудиторії показують таке, що маніпулятивно приверне увагу максимального числа глядачів, слухачів, читачів, чимось зрозумілим усім (бо немає часу довго розповідати – час є гроші). І це не буде інформація про Вівальді або Брамса, про цвітіння квітів у Ботанічному саду, бо людей потрібно шокувати скандалами, насиллям, збоченнями або сексуально збуджувати – тоді вимикаються мізки і вмикаються інстинкти та суперечливі емоції. З часом це все стало нормою і програмою для наступних поколінь. Вам страшно? Мені так.

На цій планеті фактично цінуються лише гроші, тому що багатство зазвичай це також слава, сила, влада. Отже, на мій погляд, ми живемо у дегенеративному світі, де переважно поважається сила та могутність, як за часів первіснообщинного ладу. А щоб найжорстокішому самцю мати привабливіший статус в суспільстві, потрібно трошки витратитись на меценатство і імітувати культурність, заплатити ЗМІ за «правильні новини» про себе любого.

Підводячи підсумки, сучасна система політичного та соціального устрою побудована як механізм виживання людей через комерцію та боротьбу між собою, а не як система загального всебічного процвітання нації. Тому що єдиним мірилом цінності людини стали гроші, а гроші стали коштовніші за людину. І всі наші цінності автоматично стали матеріальними, тими, які можна лише помацати або сягнути оком. Ми вже не розвиваємо свій внутрішній світ, тому що нам за це не платять. Подібне стало звичкою – я роблю щось тільки для себе. А якщо я можу щось зробити для іншого, то мені потрібна егоїстична, а не компромісна вигода. Отже, оскільки ми не розвиваємо самих себе, а лише беремо участь у циклі «праця-гроші-споживання», деградував і «зовнішній» світ та, на мій особистий погляд, продовжує деградувати.

Я глибоко вірю в те, що кожна людина це не тільки робот у циклі. Я вірю у неймовірні людські можливості і таланти, у надзвичайні глибини людського їства. Я вірю у те, що люди це щось значно складніше та талановитіше. Ні в якому разі не закликаю кинути роботу, хіба що заради іншої посади, де ви будете почувати себе на своєму місці і станете щасливішими. Просто прошу: пізнавайте себе та ніколи не погоджуйтеся на ординарність і буденність життя, не погоджуйтеся з нав’язаними середньовічними нормами.

Ви не тільки кріпаки, працівники, споживачі, виборці, платники комунальних послуг, абоненти телефонного зв’язку, платники податків тощо. В першу чергу ви митці, творці власного світу, досліджувачі своїх можливостей, істоти з неймовірними здібностями і шукачі справжньої свободи. Якщо ж ви змирилися з чужими шаблонами, то самі прийняли своє рабство.

Таким чином, можливими рішеннями описаної комплексної проблеми є:
- Створення, достатнє фінансування та перманентне пропагування культу шанобливого ставлення до людей, в першу чергу у сфері державної політики, освіти, масової культури та ЗМІ, за принципом «Громадянин, який чесно і успішно працює заради блага нації у своїй сфері діяльності – найцінніший ресурс України, який гарантовано отримує найбільшу підтримку держави та найкращі привілеї».

_ Гнучкіший вплив на ЗМІ з боку держави і формування таких умов їх діяльності, щоб гроші рекламодавців не створювали націю диванних споживачів, а націю прогресивних і вільних особистостей.

- Розписаний до дрібниць, зокрема, за участі істориків, політологів та психологів, план розвитку багатої української культури як об’єднуючого чинника нації на багато століть. Креативним прикладом є «молоді країни» американських континентів, що існують усього декілька століть і яким за умов проголошення незалежності від країн Західної Європи довелося перетворити колоніальний світогляд на концепцію самодостатнього існування.

Але для цих і безлічі інших радикальних змін не вистачає фундаменту, основного фактора, яким є трансформація демократії у прогресивнішу систему державного управління і самоуправління нації. Одним з варіантів є Громадянська республіка ГО «Поступ», який я рекомендую вам вивчити для кращого розуміння проблематики. Також прошу кожного знайти себе у громадянській активності, знайти свій вектор. Варто нарешті звернути увагу один на одного та почати гуртуватися на підставі загальних цілей і спільних напрямків самореалізації. Страх має стати рушієм. Дякую за увагу.

Михайло Марченко,
член ГО «Поступ», громадський активіст