Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

УТОПИЯ ИЛИ ЭФФЕКТИВНАЯ СИСТЕМА?

Зображення користувача Твердохлеб.

Ще одна відповідь на зауваження, яке ми отримали в мережі Фейсбук.

ЗАУВАЖЕННЯ: АНАТОЛИЙ МЕДВЕДОВСКИЙ
Один из афоризмов Козьмы Пруткова гласит: "Единожды солгавши, кто тебе поверит?". Ложным и не выполнимым в масштабах страны является сам принцип построения власти Гражданской республики - модель прямой демократии. То, что было возможным для городов-республик древнего мира с числом граждан всего в несколько тысяч, то, что было возможным для казацких поселений или боевых соединений, где права и голос имело небольшое число людей, сегодня приемлемо для небольших населённых пунктов, но не для мегаполисов, а тем более для всей страны. (Не зря на презентации принцип построения Гражданской республики объяснялся на примере поселения в тысячу человек).

Воспользуюсь тем же приёмом. Допустим, введён принцип прямой демократии в городе, где 1 миллион жителей получают право управления. Даже если каждый сотый из них пожелает использовать это право сам, а не делегировать его кому-то другому, то это будет 10 тысяч человек.

Где можно собрать такое количество, а главное, как можно выслушать мнение такого количества людей? А как, кроме голосования, против которого сторонники Гражданской республики выступают принципиально, такое количество людей может принять какое-то решение? Конечно, голосование может быть открытым, например, вбрасыванием шаров разного цвета, против которого возражений у них нет.

Но и такое голосование не устраняет всех причин, вызывающих непринятие голосования сторонниками этой идеи. Можно продолжать приводить причины, нет возможности прямой демократии для больших масс граждан. Но и этого достаточно, чтобы понять всю утопичность идеи Гражданской республики. А как без обязательного представительства, то есть выборов, быть в масштабах всей страны?

ВІДПОВІДЬ: МАКСИМ ТВЕРДОХЛІБ,
Голова Ради ГО "ПОСТУП"
Дякую, Анатолію, за критику.
Ось наша відповідь.
Саме перше, де Ви зробили помилку. Ви назвали нашу систему "прямою демократією". І після цього почали її критикувати.
Тут з Вами ми повністю згодні! Пряма демократія - це НАЙГІРША форма демократії! І якщо не вводити представництва (як зараз це в Україні та в усьому світі), то, дійсно, вона веде до колапсу. Причому не тільки для великих міст або держави в цілому, а й для невеликих суб'єктів.

В чому різниця?
А різниця в тому, що за прямої демократії люди не управляють, а голосують! Голосування і управління - це різні речі. Голосування - це лише один акт, коли треба прийняти рішення. Але до прийняття рішення і після прийняття рішення треба багато чого зробити. Чого пряма демократія і не передбачає.

Управління - це, як мінімум:
- вивчення ситуації-проблеми;
- визначення "рецепту" щодо дій для вирішення проблеми;
- підготовка конкретного плану дій;
- ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ (тобто, власне, голосування);
- організація виконання прийнятого рішення;
- налагодження моніторингу-контролю щодо проблеми, яка була вирішена.

Як бачимо, збіговисько громадян, про яке Ви згадали, має не тільки "шари кидати", а робити дуже багато речей. І, як ми бачимо, для цього потрібен час. Ви можете собі уявити, щоб збіговисько громадян кинуло всі свої робочі справи і всі разом почали б вирішувати питання освіти, здоров'я, оборони, економіки, культури тощо? Мабуть, що ні! Так, прийти та проголосувати (при прямій демократії) можуть всі сто відсотків громадян.

А ось ПРАЦЮВАТИ по управлінню - ні! Бо працювати людина може ефективно десь в одному місці. Ось і вимушені будуть громадяни делегувати свої повноваження (не голоси, а саме повноваження) комусь тому, хто буде готовий витрачати свій час і за це отримувати плату. Чим більше буде повноважень - тим більше плата. Це автоматично призведе до того, що великого збіговиська не буде.

Але, навіть, якщо буде, наприклад, якийсь відсоток неадекватів. Які захочуть зі своїм одним повноваженням "працювати", то це питання можна легко вирішити на перехідному етапі. Наприклад, делегат має мати, мінімум, десять повноважень. Якщо потрібно, то й сто. Зрозуміло, делегат без проблем знайде для себе 10 повноважень: він, його сім'я, декілька друзів. І сто повноважень теж не так важко здобути. Тому, якщо, навіть, ми й ТЕОРЕТИЧНО передбачимо велику кількість "бажаючих керувати", то це питання легко вирішується.
Сподіваюсь, пояснив зрозуміло.

А для того, щоб показати, що ця "утопія" реально працювала, то пропоную вивчити роботу селянських, робочих та солдатських депутатів в післяреволюційній Російські імперії. В період з березня 1917 року і до жовтня 1917, до тих пір, поки ці ради знівелював Ленін зі своїми більшовиками.

Так от, перший з'їзд Рад, саме представників, відбувся червні 1917 року. Тоді більшовики не мали впливу, а реальна влада була якраз в руках Рад. На з'їзді було 1090 делегатів, які представляли 305 об'єднаних рад по всій країні. Так, це не рафінована форма Громадянської республіки. І тут були елементи демократії, але був задіяний головний принцип - всі, хто хотів, міг приймати участь в роботі рад різних рівнів. Для цього не потрібно було ніякого таємного голосування і, навіть, взагалі не було голосування! Аналогічно працювала і наша українська Центральна Рада. Туди могли ввійти, навіть, окремі громадяни, якщо хотіли.

В Центральній Раді були представлені всі, хто хотів. Були, навіть, і більшовики! Це вже наша з Вами власна українська історія, без російських домішок. З початком німецької окупації ця система була ліквідована і більше не відроджувалась. Так що "утопія", як Ви обізвали Громадянську республіку, практично вже працювала. Але на той час вона не змогла б вижити все одно. Бо для її повноцінної реалізації не було саме технічних можливостей. І лише в наш час, коли прийшла інформаційна епоха, такі умови визріли не тільки в Україні, а й в усьому світі. Демократія - це породження індустріальної епохи.

Індустріальна епоха пішла в небуття. І тепер демократія перестала відповідати новому етапу розвитку суспільства, інформаційного суспільства.