Вхід
Контакти
Мапа сайту
Телефон:
067 732 6195

ПОЛІТИКА – ЦЕ БРУДНА СПРАВА!?

Зображення користувача Миша.

«Мене політика не стосується», «Я в політику не лізу», «Політика – це брудна справа», «Я – аполітичний». Як часто доводиться чути такі висловлення? Чим далі, тим більше громадян України схиляються до такої точки зору. То давайте ж розберемось, що таке політика? Вікіпедія каже, що Політика – це діяльність з управління та керівництва суспільством на основі публічної влади.

Цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. Політика є управлінською діяльністю стратегічного рівня щодо внутрішніх та зовнішніх правостосунків і взаємодій.

Це такі інструменти і методи, як дипломатія, торгівля, міграційна політика, співпраця в глобальних проектах та міжнародна співпраця, наукові та освітні проекти, силова (військова) конкуренція та політичні, економічні та військові союзи, тощо. Навіть з цього визначення ми бачимо, що політика – це не якась незрозуміла, ефемерна річ, якою займаються можновладці. Вона впливає на всі аспекти нашого життя, життя, існування, і функціонування країни в цілому. А як саме впливає?

Візьмемо для прикладу такого собі Петренка Петра Петровича – успішного бізнесмена середньої руки, гарного сім’янина, відповідального батька та чоловіка. Але він не цікавиться політикою, вважає, що ці брудні справи його не стосуються. Живе він, біди не знає. Аж раптом стає йому зле. Так не добре, що швидку треба викликати. Викликав він швидку, а вона до нього тільки через дві години приїхала. Лікар оглянув, якийсь укол зробив, коли запитали, чому так довго їхав, іще і нахамив. Питання – а куди звертатись через таке ставлення до платника податків, кому скаржитися?

Але ж Петра Петровича ніколи не цікавила політика в сфері охорони здоров’я. Звичайно, добре, що поки йому та його близьким не треба робити операцію по трансплантації серця, нирок, печінки чи кісткового мозку, адже в Україні таку операцію він зробити не зможе. Вже не перший рік Верховна Рада не може прийняти відповідний закон. Але закон, який дозволяє куму Президента стати Генеральним прокурором, приймається за одну ніч!!! А Петро Петрович такими тонкощами в політиці не цікавиться.

Та ось виникає іще одна проблема – дитину треба в дитячий садок оформити. І тут одні перепони: то таких дошкільних закладів мало, місць в них не вистачає, то електронна черга нормально не працює – весь час його дитина на якомусь 137 місці в черзі. Лише хабар допомагає. Але ж Петру Петровичу легше хабаря заплатити, ніж поцікавитись, і розібратись, чому ж в нас така неефективна політика в сфері освіти. Чому замість дитячих садків та шкіл будуютьсь ТРЦ, а забудовники житлових комплексів не піклуються про соціальну інфраструктуру для майбутніх жителів цих будинків.

А тут з Петром Петровичем ще одна неприємна ситуація трапилась. Їхав він на роботу. Під’їзджаючи до нерегульованого пішохідного переходу він зупинився, щоб пропустити молоду маму з дитиною. А йому в задній бампер врізався Сітроєн на «польських» номерах. І добряче так побив машину Петровича. Але відшкодування наш герой за матеріальну і моральну шкоду отримати не зможе. Бо не діє страховка «поляка» на території України. А таких «поляків», «литовців», «угорців» та інших «європейців» на наших дорогах чи не кожен другий. І урегулювання цієї, можна сказати, катастрофічної ситуації лежить у політично-правовій площині: немає політичної волі для прийняття нормального, дієвого прозорого закону по ввозу та розмитненню таких автівок в Україну. Але Петра Петровича не хвилювала ця проблема, доки він сам з нею не зіштовхнувся. Адже політикою він не цікавиться. Забруднитися не хоче.

І можна навести ще безліч прикладів, в яких політика дуже тісно ввійшла в наше повсякдення: регулювання цін, неефективність судової системи, бездіяльність правозахисних органів або робота цих органів лише в інтересах правлячої верхівки, безпідставне завищення тарифів на комунальні послуги, обвал курсу національної валюти, неефективне функціонування банківської сфери, провальна зовнішня політика, розкрадання бюджетних коштів з бюджетів усіх рівнів, наших з вами коштів, тотальна і всеохоплююча корупція на всіх рівнях влади. А ви кажете: політика мене не цікавить, не хочу бруднити руки.

Є такий «політичний» анекдот:
Забилась в одному дворі каналізація. Багно аж на гору витікає. Приїхало два сантехніки: один, Іванич, з великим досвідом роботи, тридцятирічним стажем, інший, Васька, тільки після ПТУ. Іванич зняв чоботи, штани, сорочку і пірнув в каналізацію. Виринає через хвилину: Васька, дай ключ на шістнадцять! Взяв ключ, пірнув знову. Виринає через хвилину: Васька, дай ключ на двадцять! Взяв ключ і пірнув. Пройшла ще хвилина – все багно в каналізацію злилось. Пробив! Вилазить Іванич і каже: Вчись Васька, поки я живий, а то все життя ключі будеш подавати.

А до чого це я? А до того, що поки ми не візьмемо інструменти, не закатаємо рукава, не зламаємо, не демонтуємо старі заржавілі труби, вентелі, які вже давно не працюють, і не побудуємо нову дієву, ефективну систему влади, не побудуємо Громадянську Республіку, то ми так і будемо все життя в багні купатися.

Михаил Крячек
член ГО «Поступ»