За завданням редакції нашої газети мені потрібно було організувати процес по написанню статті. Заодно було бажання залучити членів нашої громади до спільної роботи та активності в сфері наповнення газети, а саме головне, допомогти нашому шановному редактору Дмитру Тацію в його не простій та дуже важкій (і я в цьому впевнився) роботі. Задача складалась з декількох нескладних етапів.

Етапи ми обумовили з Дмитром, спираючись на його досвід. Я, починаючи цю роботу, не сподівався на таку реакцію Поступівців. Обдзвонюючи членів нашої організації, я зрозумів, що деяким людям і нафіг не здалась ця робота. Суть першого етапу була проста – взяти в телефонному режимі інтерв’ю у експерта (назвемо його так). Кількість питань - аж три і одне уточнююче, якщо потрібно. Питання були підготовлені і придумувати їх не треба. Контакти бралися з всім нам відомого файлу АВС.

Відповіді були різні, від «А чому я ?», до «Та я в Поступі вже давно, я і так знаю, що він (експерт) відповість». Додам, що з моєї сторони прохання звучало не в ультимативній формі, а щось типу «якщо ви маєте бажання і час», та «хочемо залучити до роботи як можна більше людей». На що отримав відповідь «А ви вважаєте, що я не активний !?». Та я звідки знаю, хто і де задіяний ? Як протилежний приклад, один з Поступівців в нормальній, не нервовій формі повідомив, що він зараз зайнятий і залюбки допоміг би, але саме зараз закінчує статтю в газету. Я подякував йому і ми приязно попрощались.

Хочу додати, що перед тим, як почати обдзвонювати, я попросив Дмитра приблизно вказати тих людей, хто недавно вже був задіяний для виключення праведного обурення в вигляді фраз «Та ви задовбали, я ж лише вчора(тиждень, місяць тому) давав матеріал». В результаті я таки знайшов людину, яка погодилась виконати цю роботу, правда після цього зв'язок урвався і навіть абонент вже поза зоною досяжності. Але навіть за те, що людина не послала, куди подалі, я щиро вдячний.

Повторюсь, я був дуже неприємно здивований реакцією на моє прохання. І це не люди з вулиці, це дійсні члени організації. Можливо, ті, до кого я дзвонив, вважають, що я отримую моральне задоволення від дзвінків до них, то це не так. Особисто мені важко розпочинати розмову з незнайомою людиною. А я думав, зараз швиденько все зробимо і крапка, але де там. А в результаті приходиш до висновку, що надіятись треба лише на себе. І також розумієш, яка важка робота у Дмитра, йому приходиться з таким стикатись частіше.

Пишу даний текст не для коментарів. Можливо краще, щоб їх взагалі не було. Це скоріше текст для роздумів. Хочу також нагадати, що в тексті заяви на вступ до ГО Поступ сказано, що новий член організації повинен брати участь в одному з напрямків. Ну не зможе Твердохліб сам один зсунути справу з мертвої точки.

P.S.: Пост написаний вже після того як емоції вляглися, інакше було б багато нецензурних слів.

Михайло Сімаченко
член ГО «Поступ»

Коментар до статті:
Хочу добавити, що таких членів, які тільки внески платять і ні на що більше нездатні, у нас поступово стає все менше і менше. Рано чи пізно буде одне з двох. Або вони усвідомлять, в якій організації знаходяться і зрозуміють, що мають хоч щось робити для перемоги. Або вони залишать організацію. Або самостійно залишать, або ми їм допоможемо. Це процес вже йде. А для того, щоб прискорити цей процес очищення. нам потрібно прискорити процес залучення НОВИХ кадрів. Михайло, з тим, що ти написав стикається регулярно кожен член Виконкому! Регулярно! Але позитив в тому, що це крижане небажання здійснювати спільні дії все-таки розтоплюються завдяки тим, хто має палке бажання до Перемоги! І кількість таких палких наших товаришів постійно збільшується.
Нам нема чого ховати. Ми відкрита організація. І наші проблеми - це проблеми зростання нашого руху. Ми ж знаємо, що поки що в Україні нема на кого розраховувати, крім як на "Поступ". Окрім того ми прямо кажемо, для чого нам потрібні нові кадри. Багато нових кадрів. Щоб побудувати міцну силу. А баласт, це такі, які тобі відмовляли - відвалиться.

Максим Твердохліб
голова Ради ГО «Поступ»